Психофізіологічна експертиза – процедура, котра у першу чергу є оцінкою психофізіологічних можливостей працівника, що виконує роботи підвищеної небезпеки.

Враховуючи динаміку професійної діяльності у сучасному світі та високу “ціну” помилкових дій, наслідком чого є зниження якості професійної діяльності та виникнення аварій і навіть катастроф, великі швидкості та високий темп роботи, дефіцит часу, наявність високого рівня нервово-емоційної напруги, постає питання про підвищення вимог до психофізіологічних якостей людини.

Своєчасне і точне визначення рівня психофізіологічних можливостей співробітника дозволяє виключити цілий ряд позаштатних ситуацій на виробництві, серед яких пошкодження і псування устаткування, нещасні випадки, травми, і летальні випадки. Відповідно до статистики, при своєчасному проведенні психофізіологічної експертизи у повному обсязі, травматизм на підприємстві знижується на 40-70%.

Метою проведення психофізіологічної експертизи є визначення психофізіологічних можливостей людини відносно ефективного виконання конкретного виду діяльності та психологічної придатності для виконання робіт підвищеної небезпеки. За результатами психофізіологічної експертизи працівнику видається висновок, для допуску працівника до виконання конкретного виду робіт підвищеної небезпеки.

У статті 5 Закону «Про охорону праці» зазначено: до виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи.

Міжнародна законодавча база та діюче законодавство України: 

• Директива Ради Європейського Економічного Співтовариства від 12.06.89№89/391 ЄЕС “Про проведення заходів з метою покращення безпеки та захисту здоров’я робітників під час роботи “, стаття 6;
• Закон України “Про охорону праці”, стаття 5 “Права на охорону праці під час укладання трудового договору”;
• Постанова Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. № 1320 “Про затвердження Національної програми покращання стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2001-2005 роки;
• Наказ Міністерства охорони здоров’я України та Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 23.09.94р. № 263/121 “Про затвердження Переліку робіт, де є потреба у професійному доборі” з змінами і доповненнями, внесеними наказом від 06.06.1995р. № 102/85;
• Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 21.05.07р. № 246 “Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій”
• Наказ Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005р. № 15 “Про затвердження Переліку робіт з підвищеної небезпекою”.
• Наказ Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 04.05.2005р. № 75 “Про створення Центру психофізіологічної експертизи працівників для виконання робіт підвищеної небезпеки”.

Порядок проведення психофізіологічної експертизи включає в себе наступні етапи:

• Реєстрація і перевірка супровідних документів (направлення, паспортні дані, ідентифікаційний код);
• Підготовка до тестів;
• Інструктаж з виконання тестів;
• Процедура психофізіологічного тестування з використанням спеціалізованого програмного забезпечення;
• Обробка результатів фахівцем ;
• Видача Висновку психофізіологічної експертизи.

Психофізіологічній експертизі підлягають працівники, які виконують роботи внесені до переліку робіт, де є потреба у професійному доборі працівників, затвердженого спільним наказом Наказ Міністерства охорони здоров’я України та Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 23.09.94р. № 263/121 “Про затвердження Переліку робіт, де є потреба у професійному доборі” з змінами і доповненнями, внесеними наказом від 06.06.1995р. № 102/85, а саме:
1. Усі види підземних робіт.
2. Роботи в кесонах, барокамерах, замкнутих просторах.
3. Водолазні роботи.
4. Роботи, пов’язані з підйомом на висоту, верхолазні роботи, роботи на висоті.
5. Роботи по обслуговуванню діючої електроустановки напругою до і вище 1000 В та виконання в них оперативних переключень, монтажних робіт та високовольтних випробувань, роботи під напругою в електроустановках до і вище 1000В, роботи, пов’язані з діючим енергетичним обладнанням.
6. Роботи, пов’язані із застосуванням вибухових матеріалів, роботи у вибухо та вогненебезпечних виробництвах.
7. Роботи, виконання яких передбачає носіння вогнепальної зброї.
8. Аварійно- рятувальні роботи та роботи по гасінню пожеж.
9. Роботи, пов’язані з управлінням наземним, підземним, повітряним та водним транспортом.
10. Роботи, пов’язані з нервово-емоційним напруженням (авіадиспетчери, диспетчери по управлінню рухом залізничного транспорту, оператори енергетичних систем).
11. Роботи по технічному обслуговуванню і експлуатації компресорних нафтонасосних та газорегуляторних станцій, лінійних систем магістральних нафто – і газопроводів.
12. Роботи, пов’язані з бурінням , видобутком та переробкою нафти, газу, конденсату та підготовкою їх до транспортування та зберігання.
13. Роботи, які безпосередньо пов’язані з виробництвом чорних та кольорових металів.